Історія коньяку АРАРАТ

Початок вірменського коньячного виробництва було покладено в 1887 році в Єревані купцем і філантропом Нерсесом Таіряном, який вперше запровадив на своєму заводі класичну французьку технологію викурювання спирту. На цей крок його надихнув кузен, Василь Таіров: досвідчений винороб і вчений, він як ніхто здатен був оцінити щедрий подарунок природи - унікальні умови Араратської долини і високу якість місцевого винограду.

За фінансової підтримки друзів і родичів, виробництво оснастили перегінними апаратами шарантського типу і обладнали приміщення для витримки спиртів. Підприємницьке чуття не підвело братів - їх справа стала технологічним проривом і відкрила нові перспективи для коньячної справи Вірменії.

Коли в 1899 році успішне підприємство перейшло до російського товариства «Шустов і сини», нові власники - діяльні промисловці, реконструювали завод за останнім словом техніки і залучили до роботи найкращих фахівців. Один з них, Мкртич Мусінянц, видатний технолог і автор оригінальних рецептур, став незмінним керівником заводу, а також автором першого вірменського марочного коньяку «Фінь-Шампань Відбірний» (1902).

Саме творіння Мусінянца, підкоривши серця прискіпливого іноземного журі, принесли Шустовим Гран-прі на виставці у Франції, а також звання «Постачальника двору Його Імператорської Величності». Особистий внесок цих талановитих людей в розвиток виробництва призвів до того, що на початку ХХ століття вірменський коньяк завоював воістину міжнародну популярність.

І все ж не численні нагороди і світова слава, що стрімко настигла вірменський коньяк, стали головною заслугою Мкртича Мусінянца, а заснований ним дорогоцінний запас спиртів, що і до цього дня дбайливо зберігаються на Єреванському коньячному заводі. Коли Вірменію охопило полум’я революції, що супроводжувалося погромами і пограбуваннями, захист національного надбання - закладених в дубові бочки на витримку коньячних спиртів, вимагало від Мусінянца мужності і рішучості.

Втрата спиртів знищила б багаторічну працю сотень людей, та й майбутнє самого виробництва. Однак завод уцілів, і після революції в якості цінного вірменського підприємства був націоналізований. А в 1923 році в числі інших компаній, що виробляють алкоголь у Вірменії, увійшов в трест «АРАРАТ».

Найяскравіші досягнення вірменського коньяку в період Радянського союзу нерозривно пов'язані з ім'ям Маркара Седракяна. Видатний фахівець, невтомний творець і геніальний майстер, він все своє життя і творчий шлях присвятив Вірменії, яку любив безмежно. Кожен із знаменитих коньяків його авторства: Ахтамар, Наірі, Двін - данина пам'яті багатовіковій культурі та історії рідної країни.

На всесоюзних і всесвітніх конкурсах його творіння завоювали безліч золотих і срібних нагород, а Седракяну принесли звання «Майстра Майстрів» і медаль «Лицар дегустації». Однак найбільш значимою перемогою майстра став розвиток коньячного виробництва і його переведення в 1953 році в нову будівлю Єреванського Коньячного Заводу.